Служити Богу, Україні та людям

 

Таке незмінне життєве кредо народного депутата України, голови міжфракційного об’єднання «Антикризова група» Ігоря Рибакова, котрий вбачає місію парламентаря у постійному захисті інтересів і прав кожного жителя округу № 207.

Наш діалог з Ігорем Олександровичем напередодні головного державного свята – Дня незалежності України - про долю держави, законодавчі ініціативи народного обранця, зроблене і плани, наміри, проекти й довгострокові акції.

- Ігорю Олександровичу, ви як депутат кількох скликань ініціювали ряд дуже важливих законодавчих проектів, спрямованих на захист інтересів селян та простих людей. 

- Без законодавчої бази поліське село не виживе, тому два законопроекти стосуються підтримки саме сельчан. Перший – про встановлення мінімального розміру річної орендної плати за користування земельними паями селян у розмірі не менше 5% їх вартості ( для зрошуваних земель – не менше 7%). Це додасть щороку у бюджет власників паїв 3-5 тисяч гривень і сприятиме поліпшенню добробуту людей. 

- Законопроект про збільшення мінімального рівня заробітної плати, запропонований у співавторстві з депутатом Михайлом Опанащенком, лідером Ліберальної партії України, викликав вибух емоцій опонентів. Вам закидають, що подібні ініціативи не на часі.

- Навіть у найскладніші економічно кризові періоди необхідно думати про майбутнє, про розбудову держави, про перспективу. Констатація, що 70% українців опинилися на межі виживання, не врятує людей від бідності. Мною і моєю командою в парламенті готується ще низка законів, спрямованих на забезпечення політичної та економічної стабільності, поліпшення якості життя населення. Ніякий бруд і голослівні звинувачення - не перешкода в моїй законодавчій діяльності.

- Мені неодноразово доводилося спостерігати ваше щире спілкування з селянами. Мешканці північних районів області – Семенівського, Новгород – Сіверського, Сосницького, Корюківського, Коропського, Городнянського, Щорського - стверджують, що за 23 роки державності жоден депутат стільки не зробив для них як Ігор Рибаков. 

- Довіра людей формується не за красивими промовами, а за конкретними ділами, сумлінною працею на благо людей та її результатами. Моя виборча кампанія проходила під гаслом «Разом ми зможемо більше!». Нині роблю все залежне від мене, аби втілити обіцяне в життя. Інтереси сіверян – головний орієнтир у депутатській діяльності. Більшість соціальних угод виконані, бо працювали спільно, єдиною командою. Кожен зробив свій посильний внесок у загальну справу.

- Підписавши соціальні угоди з кожною територіальною громадою, ви таким чином звалили на свої плечі великий клопіт. Все водночас не виконати, і є привід закинути камінець у депутатський город: мовляв, пообіцяв і забув.

- Намічене за день, тиждень, а подекуди й за рік не виконаєш. Окремі проекти розраховані на десятиліття. Та чимало вже зроблено. Великою проблемою для сельчан було транспортне сполучення. 40 благодійних автобусних маршрутів до найвіддаленіших населених пунктів дозволяють людям безкоштовно доїхати до райцентру для вирішення своїх питань й повернутися додому. 

З бюджету не витрачено жодної копійки і на грейдерування сільських ґрунтових доріг – загалом понад тисячу кілометрів. Відремонтовані водогони, впорядковано сільські кладовища й братські могили, відновлено пам’ятники й обеліски. 

На прохання виборців в окрузі відремонтовано десятки шкіл, дитячих садків, медичних установ, встановлено нові енергозберігаючі системи опалення в ряді освітніх і культурних закладів.

Допомагаю людям знайти дорогу до храму. Відремонтовано десятки церков, встановлені нові куполи та іконостаси, придбано церковне начиння. У Бутівці Соницького району, у Тихоновичах – Щорського, у Білошицькій Слободі – Корюківського, у Дібровному – Городнянського, Машевому Семенівського збудовано нові храми, а в Грем᾽ячі Новгород – Сіверського зводиться церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Усе роблю з відкритою душею, зі щиром серцем, разом із громадами. 

На півдорозі не зупиняюсь, працюю не від виборів до виборів, а щоденно й системно – все задумане реалізуємо. Не маю морального права полишити жителів Сіверського краю, з яким зріднився, до якого прикипів, напризволяще. Щиро люблю цих мудрих, працьовитих і подекуди забутих державою людей.

- Селяни зазвичай забувають, що основна діяльність депутата – законотворчість. Кожному болить своє, власні негаразди – проблеми. Реалії сьогодення змушують шукати правди й відновлювати справедливість за вашою персональною участю. Віра у всемогутню й добру Людину, заступника Бога на землі, в серцях і умах пересічного громадянина жила, живе і житиме. Опікуєтеся вихованцями шкіл – інтернатів, пацієнтами територіальних центрів, ветеранами війни, малозабезпеченими й багатодітними родинами…

- У семи районах працюють громадські приймальні. Жоден лист, жодне звернення не залишилися поза увагою.

- Кожен друге звернення – благання про виділення коштів на лікування, придбання ліків тяжкохворим, оздоровлення чи реабілітацію дітей – інвалідів. Писати про матеріальну допомогу хворим ви категорично заборонили. Усім водночас, звісно ж, не допомогти. Та раз добром зігріте серце, вік не прохолоне.

- Балотувався до Верховної Ради України з єдиною метою, щоб життя людей стало заможнішим. Милосердя – потреба душі й серця, а не тема для піару. Добродійність – не разова акція. Я добре обізнаний зі станом сільської медицини. Лікарські амбулаторії, фельдшерські та фельдшерсько - акушерські пункти не мають найнеобхідніших препаратів для надання першої допомоги людям. Сутужно з препаратами і в районних та центральних районних лікарнях, центрах первинної медико – санітарної допомоги. Моя команда взяла зобов’язання щорічно безкоштовно забезпечувати великими наборами ліків усі медичні установи округу, започаткувавши унікальну акцію. Днями теж передано міні – аптеки з найнеобхіднішими препаратами – знеболюючими, серцево – судинними, антибіотиками… Сотні найменувань ліків, які допоможуть медикам рятувати людські життя. Політики не повинні забувати про здоров’я нації.

- Свого часу письменник Антуан де Сент – Екзюпері стверджував, що «усі дороги ведуть до людей». Людство тисячоліттями у тій дорозі одне до одного – з добрими чи благими намірами, допомагаючи або вибиваючи одне одного із колії. Люди самі творять реальність, роблячи її терпимою чи тяжкою, обнадійливою чи безперспективною, хто б допоміг нам розібратися у нинішній українській реальності, у тому, що буде з країною, з народом завтра, як жити далі? Без сумніву, вирішується доля України, що опинилася у стані локальної війни.

- Як православний християнин молюся за Україну, за жителів Чернігівщини. Благаю у Господа нашого Бога Ісуса Христа благодаті, миру й спокою в душах. Допомагаю коштами, продуктами харчування, бронежилетами та іншою військовою амуніцією бійцям, що перебувають у зоні АТО. Але на цьому піар не роблю і робити цього не збираюся, оскільки потрібно боротися за мир, припинити війну в нашій країні. Тому братиму участь у переговорних процесах. Парламентарі повинні докласти максимум зусиль для стабілізації суспільно – політичної ситуації в Україні, зробити все можливе й не можливе, аби уникнути кровопролиття. Ніякі гроші не зрівнянні за цінністю з людським життям. 

- Скільки уже покладено хлопців, ще майже дітей, скільки стають інвалідами! Ви душею й гаманцем з тими, хто на передовій або став біженцем, а хтось продовжує жити так, ніби все в шоколаді.

- У кожного свій ступінь моральності. У парламенті немає більшості, здатної приймати доленосні й дуже важливі рішення. Деякі українські політики навіть спекулюють на темі війни. Відтак ініціював саморозпуск Верховної Ради. Віра та любов виборців додають мені впевненості, наснаги й сил. Служу Богу, Україні та людям, живу і працюю заради них. 

Розмовляла Ольга Чернякова.

(«Вісник Ч», № 34, 21 серпня 2014 р.)