Порятунок для села

Порятунок для села

Порятунок для селаСьогодні села фактично поставлені на межу виживання. Щороку з карти України зникають десятки населених пунктів. Тисячі — на межі вимирання. Багато українських сіл забуті й занедбані. З 2001 року в Україні вимерло понад 640 сіл. У населених пунктах із півсотнею людей за щастя не лише будинок культури чи бібліотека, а й магазин або транспорт. Кілька разів на місяць сюди заїжджає магазин на колесах. Добре, що в деяких залишилися ФАПи. Чернігівщина входить до списку рекордсменів по вимиранню сіл.

Головна причина — відсутність роботи. Молодь або спивається, або виїжджає до міста. Повертатися в село безперспективно навіть для фахівців з аграрним дипломом. Ледь животіють і якось виживають населені пункти, де є аграрні господарства. Їм теж нелегко, та все ж до міста вони не поспішають. Якщо державні мужі не схаменуться, то вже незабаром селяни стануть екзотикою для країни з потужними аграрними амбіціями. 

Народний депутат України Ігор Рибаков, постійно відвідуючи села свого округу, добре обізнаний із цією проблемою. Люди просять допомогти їм на законодавчому рівні забезпечити гарантії працевлаштування. Ще минулого року він подав до Верховної Ради законопроект щодо забезпечення зайнятості сільського населення та утримання соціальної сфери села. Його представлення в парламенті відбулося минулого місяця.

Головна проблема тотального безробіття на селі полягає в тому, що з тисячі працездатного населення офіційно працюють 100–150. Із них 90% — у школі, садочку чи сільраді. Працівників в аграрному секторі дуже мало. Законопроект Рибакова дозволить встановити чіткий норматив робочих місць для кожного фермерського господарства. Тобто підприємець зможе користуватися землею, лише створивши певну кількість робочих місць для місцевого населення. А норматив залежатиме від масштабів діяльності підприємства. Адже ні для кого не секрет, що сьогодні власники агрофірм не поспішають офіційно оформляти трудові відносини, за рахунок чого економлять на податках. Тому селяни працюють неофіційно, і нічого доброго їм це не обіцяє. 

Що ж відбувається насправді й чому закон Рибакова необхідно ухвалювати терміново? Земля розподілена між трьома чи чотирма людьми, які взяли в оренду паї, за що платять власникам орендну плату та мізерний фіксований податок. Якщо ж люди починають розмову про офіційне працевлаштування, то керівники сільгосппідприємств займають позицію: «Не хочете — не треба» і наймають робітників з інших сіл, а нерідко привозять і з інших областей. Місцеве ж населення животіє у злиднях. «Той, хто експлуатує селянську землю, повинен запропонувати її власнику — селянину — достойні умови праці», — наголосив Ігор Рибаков.

Законопроектом передбачено на використання 25 гектарів землі в обов'язковому порядку створювати робочі місця. Тобто використовуєш тисячу гектарів землі, розділив на 25 — і вже є 40 робочих місць. Пропонується і альтернативний варіант, за яким підприємець має сплатити податки за них до бюджету сільської ради. Таким чином, сільрада на тисячу мешканців щомісячно отримуватиме 50–70 тисяч гривень.

Про цей законопроект схвально висловилися всі фракції в парламенті і навіть надали свої пропозиції щодо внесення додаткових пунктів. Таким чином, законопроект Ігоря Рибакова у співавторстві з Михайлом Опанащенком є ключем до розвитку українського села і шансом для його відродження.