Буде церква — буде жити село

Село Машеве — одне з найдревніших поселень на Сіверщині. За однією з легенд, назву село отримало від імені доньки князя Ігоря, якій віддали поселення у придане. За іншими джерелами, Машеве засноване понад 600 років тому заїжджими чумаками. Їхні прізвища й досі є у селі — Ракута та Гришак. Сьогодні в Машевому проживає 700 жителів, але сто років тому тут мешкало понад дві тисячі. 

До слова, що однією з перших суконних фабрик на Чернігівщині була Машівська, збудована 1810 року. Належала вона графу Розумовському. Її продукція йшла на потреби армії, оскільки в цей період ішла Вітчизняна війна 1812 року. 

Змінювалися покоління та устої, але село жило і розвивалося зі своїми перемогами і втратами, буднями і святами, радощами й болями. Має воно і свою християнську історію. Два століття тому за допомогою склозаводчика, вихідця із Польщі Скубичевського тут збудували Троїцьку церкву. Та в 1941 році під час німецько-фашистської окупації її спалили. Вона знаходилася на околиці села, де зараз зупинка автобуса. Кажуть, що поруч були і поховання, в основному, священиків та місцевої знаті. Нині на цьому місці місцеві жителі посадили деревця та огородили територію — у пам'ять про колишній храм та людей, які поховані біля нього.

Понад 40 років у селі не було церкви. Віряни ходили до сусідніх населених пунктів, навіть за 25 кілометрів до Семенівки та за 40 кілометрів — до Новгорода-Сіверського. Кілька років тому сільська рада виділила стареньку хатинку, в селі з’явився священик, і люди почали ходити вже до своєї церкви. Хоча насправді приміщення зовсім не схоже на храм, як ми звикли це сприймати візуально. Але все ж таки сюди приходили молитися, сповідатися, причащатися. Хатка настільки старенька, що, здавалося, вона от-от завалиться, і робити ремонт у ній не було ніякого сенсу. Але людей не покидала надія, і вони мріяли, що колись у них буде справжня церква з куполами. Адже коли в селі є храм — там є душа. І нарешті дочекалися! Нині жителі Машевого в очікуванні світлої події — відкриття нового храму. 

Церква, яку теж назвали на честь Святої Трійці, будується за сприяння та підтримки народного депутата України Ігоря Рибакова. Під час зустрічі з ним жителі села розповіли своєму обранцю про давню та заповітну мрію. «Це благородне і святе діло, — не вагаючись відповів політик. — Буде у вас церква». 

Освячення Хреста відбулося торік у жовтні. Місце для церкви обрали в центрі села, поруч із хатинкою, де в останні роки проходила служба. У церемонії освячення взяв участь Ігор Рибаков. Спілкуючись із жителями села, народний депутат наголосив: «Я вважаю своїм обов’язком, у першу чергу, як християнина, повернути людям і зберегти традиції православ’я, релігійні пам’ятки, а також будувати нові храми. Моє рішення викликане бажанням дати можливість кожному прийти до храму помолитися, сповідатися, причаститися і, що дуже важливо, знайти душевний спокій».

Уже наступного дня завезли матеріали, і розпочалося будівництво. Машівський сільський голова Микола Артозей вважає цю подію однією з найважливіших для розвитку села. Каже, що це крок, завдяки якому село буде жити повноцінним життям. У цьому впевнені і жителі села. 

Зведення церкви наближається до завершення. Місцеві жителі всією громадою із задоволенням допомагають будівельникам: готують для них їжу, виконують посильні роботи. 

«Ми дуже задоволені, що в нас є такий меценат, як Ігор Рибаков. Він допомагає відновлювати і стверджувати традиції наших предків, — сказав настоятель храму отець Іосиф. — Адже там, де є віра, є духовність і моральність». 

Жителька села Антоніна Фесюра говорить, що своє почуття радості їй навіть важко передати словами: «Ми так довго чекали цієї події, — ділиться жінка. — Наш депутат втілив нашу мрію у життя, зробив велику і благородну справу. Я майже кожного дня приходжу сюди, і душа радіє, як зводиться наш храм». 

Олена Калинич — староста місцевої релігійної громади. Вона впевнена, що ця подія увійде в історію села: «Церква усім потрібна — і старим, і малим. Тепер же у нас буде де похрестити і відспівати. Адже людина народжується в церкві і звідси йде в останню путь. Наша молодь каже, що тепер вінчатися будуть тільки у своєму храмі. Тож ми всі з нетерпінням чекаємо на освячення і готуємося до цієї події». 

За сприяння Ігоря Рибакова минулого року збудовано церкву в Бутівці Сосницького району, а цього року освячено храми в Тихоновичах Щорського та Білошицькій Слободі Корюківського районів. Одночасно з церквою у Машевому будується церква і в Дібрівному Городнянського району, а напередодні цьогорічної Пасхи освячено Хрест та місце під будівництво храму в селі Грем’яч Новгород-Сіверського району. Для Ігоря Рибакова розвиток соціальної сфери та утвердження моральності є критерієм відродження села і виконанням передвиборної програми.